ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Шановні батьки! Пам’ятайте, що Ваша сім’я — найперша і найважливіша ланка виховання, оскільки саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюються любов до батьків, сім’ї, роду, народу, до усього живого, повага до рідної мови, історії, культури.
Взірцем гуманних якостей маєте бути насамперед Ви самі, характер взаємин у Вашій сім’ї.
Отож:
• Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.
• Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім’ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте:діти копіюють дії дорослих і насамперед батьків!
• Стежте, щоб Ваші слова не розходилися з Вашими справами. Молодший підліток дуже спостережливий і допитливий, і навіть невеличка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати недовіру Вашої дитини.
Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями її матері, матері — із діями батька. Згадаймо народну мудрість: «Якщо батько каже «так», а мати — «сяк» — росте дитина, як будяк!»
• Будьте моральним зразком для своєї дитини. Ваші син або дочка — уже підлітки, і їм властиве критичне ставлення до Ваших якостей. Тому — не тупцюйте на місці, «зростайте» разом із Вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на Вас.
Успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї.
• Шануйте дитину, її гідність і почуття. Вмійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами. Пам’ятайте: тільки повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.
• Вправляйтесь із своїми дітьми в гуманних учинках. Організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім’ї) і допомагати старшим (правильний розподіл домашніх обов’язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.
• Пам’ятайте, що, виховуючи дітей, Ви виконуєте не тільки батьківський, але і громадянський обов’язок!
Джерело
1. https://osvitoria.media/metodychni-rekomendatsiyi-shhodo-vykladannya-v-pochatkovij-shkoli-u-2019-2020-navchalnomu-rotsi/
Рекомендації педагогу, щоб допомогти дитині адаптуватися до нового класу, школи та оточення?
Так може трапитися, що до класу потрапить дитина, сім’я якої переїхала з Криму або іншої окупованої території. Така ситуація сама є доволі травматичною як для сім’ї, так і для дитини, оскільки до цієї події вони не готувалися заздалегідь і рішення довелося приймати швидко.
Що може робити педагог, щоб допомогти дитині
адаптуватися до нового класу, школи та оточення?
Вчитель може запропонувати учням свого класу
познайомитися з новим однокласником. Щоб вони мали
змогу розповісти про свій клас, школу, район чи місто.
Дали можливість і дитині розповісти про себе та своє місто
чи свій край, про особливості традиції, культуру та інше.
Педагог може спонукати дітей, щоб вони написали про себе,
про місце, звідки вони прибули, і про теперішні обставини
життя, вели такий щоденник або клеїли вирізки в альбом чи
картинки про самих себе (така «Книга про історію життя»).
Такі автобіографічні прийоми допомагають розвивати
розуміння складних обставин та почуттів. Діти молодшого
віку можуть малювати малюнки і разом з дорослими
називати їх.
Перехід до нової школи може викликати почуття страху в
дитини та розгубленість.
Дитина може трохи справлятися з ними на уроках, а от на
перерві почувати себе самотньою,
бо ще не встигла знайти/зустріти друзів.
Тому важливо мати місце, де дитина може побути на самоті,
якщо не хоче брати участь в іграх інших дітей на
майданчику.
Поступово варто допомагати дитині інтегруватися в
шкільний колектив.
Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.
Педагоги є головним джерелом підтримки для дітей,
і їм варто піклуватися про своє психічне здоров’я.
Якщо з якихось причин педагогу складно спілкуватися з
дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про
допомогу шкільного психолога чи соціального педагога.
Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки
дорослих, які, в першу чергу, повинні бути в змозі її
надавати.
Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуація
вирішиться на краще.
Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:
• Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:
+ можна спокійно та уважно вислухати дитину;
+ можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;
+ можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…
Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію» (як приклад).
• Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».
• Встановлення відносин, що базуються на довірі.
• Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку.
• Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.
• Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.
• Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.
• Чуйність та співчуття.
Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога у виконанні складних завдань є важливим елементом підтримки.
Обмін думками, ідеями. Досвід та думки інших людей про певні ситуації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей, для обговорення того, як би вони себе вели в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації/події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.
Пошук та обробка інформації. Діти підліткового віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що відбувається, узагальнювати отримані знання і представляти як невеличкі проекти, які можна буде розглянути під час виховної години. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в пошуковому напрямі.
Чому дітям часом важко спілкуватися? Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини. У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати, як і що вони відчувають. Дітям, які зазнали тяжких випробувань, зазвичай важко про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них. Діти, які дуже гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозріливими, вони можуть не бажати спілкуватися тому, що побоюються, що їх за це будуть сварити. Деяким дітям буває соромно від того, що сталося. У такому випадку варто дуже тактовно запрошувати дітей до діалогу.
Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага та моральність. Якщо ж демонструвати повагу до дітей та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий доводить, що йому можна довіряти. Це дуже важливо, бо інакше діти не напрацюють позитивних почуттів до свого оточення і до свого майбутнього. Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.
Поради батькам, які стануть у пригоді під
час переїзду
- За можливості показуйте дитині фотографії тієї області, міста або країни, куди ви прямуєте.
- 2. Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині: «Зараз дуже важливо, щоб ти у всьому допомагав/ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!». Домовленість варто закріпити потисканням рук.
- 3.Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Покладіть до кишені дитини лист з усіма контактними даними.
- 4. Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.
- 5. Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.
- Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.
- 6. Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже у тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Всі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.
- 7. Дякуйте дитині та хваліть її: «Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся».
- Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за можливості потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої «секретні слова», які повертають дитині відчуття стабільності.
- 8. У дорозі дитину можна розважити іграми, а також розмовами про тварин, у яких будинок завжди з собою (як-от равлики чи краби): «Де б ця тваринка не була – вона вдома. Уяви, що ти равлик і ти в безпечному будиночку».
ВАША ВПЕВНЕНІСТЬ Є РЕСУРСОМ ДЛЯ ДИТИНИ!!!
Джерела:
1.https://mon.gov.ua/ua/news/poradi-vid-ekspertiv-yunisef-pravila-pidtrimki-ditini-pid-chas-evakuaciyi
2.рекомендації психолога С.Ройз
Як пояснити, що таке евакуація та для чого родині лишати дім?
«Ми робимо все можливе, щоб ти був/ла у безпеці. І ми будемо у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати в інше місто/країну.
Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їде дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом).
Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих».
Голос дорослого в цей момент має звучати стійко та впевнено.
Як підтримати дитину, яка відчуває розпач і смуток?
Реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, важливо бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів.
Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою: «Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити.
Якби я міг/могла, я б усе зробив/ла, щоб війна припинилася
Дивися, який ти герой! Ти мені так допомагав і був таким сміливим.
Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім повернемося до нашого дому. Я тебе дуже люблю, разом ми обов'язково впораємося».
Дитина може плакати та кричати, батькам потрібно намагатися не осуджувати та не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, запитайте її: «Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?». Якщо родина виїжджає в іншу країну, доцільно взяти кілька книг, які написані рідною мовою.
Про що важливо сказати дитині та як відповісти на її запитання?
Батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть.
За можливості запропонуйте дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше. Якщо будівля не зазнала ушкоджень, перед виїздом варто запитати: «Давай сфотографуємо будинок, хочеш?».
Запитання, які найчастіше ставлять діти з прикладами відповідей:
- «Ми їдемо назавжди?»
Відповідь: Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що коли вдома буде безпечно – ми одразу повернемося.
- «Де ми будемо жити?»
Відповідь: У нас буде тимчасовий будинок, можливо ми житимемо разом із різними людьми, там також може будуть інші дітки (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають).
- «А я не побачу моїх друзів?»
Відповідь: Я впевнена/ий, що побачиш, ми зможемо їм дзвонити та писати. Крім цього, в тебе неодмінно з'являться нові знайомі, тож ти матимеш і старих, і нових друзів.
- «Коли ми знов побачимо тата?»
Відповідь: Тато приєднається до нас або ми до нього повернемося. Тато буде робити все можливе, щоб скоріше бути з тобою, доню/сину, бо ти – його сонечко. Він тебе дуже любить. Наша любов буде з татом, а татова – з нами.
Джерело:
1.https://mon.gov.ua/ua/news/poradi-vid-ekspertiv-yunisef-pravila-pidtrimki-ditini-pid-chas-evakuaciyi
2. Рекомендації психолога С.Ройз
Як надавати підтримку дітям під час воєнного стану
Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку під час воєнного стану:
Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:
Чому дітям часом важко спілкуватися?
+ можна спокійно та уважно вислухати дитину;
+ можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;
+ можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти
сердитий»…
Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію» (як приклад).
• намагайтеся правильно ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».
• Встановлення відносин, що базуються на довірі.
• Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку.
• Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.
• Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.
• Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.
• Чуйність та співчуття.
Практична допомога.
Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога у виконанні складних завдань є важливим елементом підтримки.
Обмін думками, ідеями.
Досвід та думки інших людей про певні ситуації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей, для обговорення того, як би вони себе вели в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації/події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.
Пошук та обробка інформації.
Діти підліткового віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що відбувається, узагальнювати отримані знання і представляти. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в пошуковому напрямі.
Чому дітям часом важко спілкуватися?
Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини. У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати, як і що вони відчувають. Дітям, які зазнали тяжких випробувань, зазвичай важко про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них. Діти, які дуже гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозріливими, вони можуть не бажати спілкуватися тому, що побоюються, що їх за це будуть сварити. Деяким дітям буває соромно від того, що сталося. У такому випадку варто дуже тактовно запрошувати дітей до діалогу.
Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага та моральність. Якщо ж демонструвати повагу до дітей та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий доводить, що йому можна довіряти. Це дуже важливо, бо інакше діти не напрацюють позитивних почуттів до свого оточення і до свого майбутнього. Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.
Джерело:
1. рекомендації психолога С.Ройз
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Працюємо разом
ПОРАДИ для 1-5 класів НУШ як провести літо
Літо-2023 вітає всіх нас! ПОРАДИ для НУШ як провести літо корисно і продовжувати розвивати дитину і влітку! 1. Взагалі завдання на вихідн...
-
👀Здоровий спосіб життя у початовій школі 😉
-
Твоя впевненість і стриманість може робити великі діла навіть у такий час! ТИ запитаєш мене як я сьогодні провила день, якщо я не військо...
