Рекомендації педагогу, щоб допомогти дитині адаптуватися до нового класу, школи та оточення?
Так може трапитися, що до класу потрапить дитина, сім’я якої переїхала з Криму або іншої окупованої території. Така ситуація сама є доволі травматичною як для сім’ї, так і для дитини, оскільки до цієї події вони не готувалися заздалегідь і рішення довелося приймати швидко.
Що може робити педагог, щоб допомогти дитині
адаптуватися до нового класу, школи та оточення?
Вчитель може запропонувати учням свого класу
познайомитися з новим однокласником. Щоб вони мали
змогу розповісти про свій клас, школу, район чи місто.
Дали можливість і дитині розповісти про себе та своє місто
чи свій край, про особливості традиції, культуру та інше.
Педагог може спонукати дітей, щоб вони написали про себе,
про місце, звідки вони прибули, і про теперішні обставини
життя, вели такий щоденник або клеїли вирізки в альбом чи
картинки про самих себе (така «Книга про історію життя»).
Такі автобіографічні прийоми допомагають розвивати
розуміння складних обставин та почуттів. Діти молодшого
віку можуть малювати малюнки і разом з дорослими
називати їх.
Перехід до нової школи може викликати почуття страху в
дитини та розгубленість.
Дитина може трохи справлятися з ними на уроках, а от на
перерві почувати себе самотньою,
бо ще не встигла знайти/зустріти друзів.
Тому важливо мати місце, де дитина може побути на самоті,
якщо не хоче брати участь в іграх інших дітей на
майданчику.
Поступово варто допомагати дитині інтегруватися в
шкільний колектив.
Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.
Педагоги є головним джерелом підтримки для дітей,
і їм варто піклуватися про своє психічне здоров’я.
Якщо з якихось причин педагогу складно спілкуватися з
дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про
допомогу шкільного психолога чи соціального педагога.
Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки
дорослих, які, в першу чергу, повинні бути в змозі її
надавати.
Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуація
вирішиться на краще.
Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:
• Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:
+ можна спокійно та уважно вислухати дитину;
+ можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;
+ можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…
Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію» (як приклад).
• Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».
• Встановлення відносин, що базуються на довірі.
• Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку.
• Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.
• Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.
• Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.
• Чуйність та співчуття.
Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога у виконанні складних завдань є важливим елементом підтримки.
Обмін думками, ідеями. Досвід та думки інших людей про певні ситуації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей, для обговорення того, як би вони себе вели в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації/події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.
Пошук та обробка інформації. Діти підліткового віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що відбувається, узагальнювати отримані знання і представляти як невеличкі проекти, які можна буде розглянути під час виховної години. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в пошуковому напрямі.
Чому дітям часом важко спілкуватися? Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини. У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати, як і що вони відчувають. Дітям, які зазнали тяжких випробувань, зазвичай важко про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них. Діти, які дуже гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозріливими, вони можуть не бажати спілкуватися тому, що побоюються, що їх за це будуть сварити. Деяким дітям буває соромно від того, що сталося. У такому випадку варто дуже тактовно запрошувати дітей до діалогу.
Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага та моральність. Якщо ж демонструвати повагу до дітей та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий доводить, що йому можна довіряти. Це дуже важливо, бо інакше діти не напрацюють позитивних почуттів до свого оточення і до свого майбутнього. Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.
